Алєсь Рибак народився на Дзержинщині 1934 року. Рано залишився круглим сиротою. Саме про це й ідеться в багатьох його творах. Після закінчення філфаку Бєлдзяржуніверситету працював у республіканській пресі. З 1966 по 1972 рік — у Москві, в апараті Президії Верховної Ради СРСР. За сумісництвом викладав білоруську мову в Літінституті ім. Горького. Після повернення до Мінська працював заступником відповідального секретаря Спілки письменників Бєларусі, потім — чимало років — редактором редакції прози видавництва “Мастацкая література”.
Алєсь Рибак — автор кількох книжок прози, що здобули в читача популярність. Окремі твори письменника перекладені різними мовами світу. 1985 року у видавництві “Советский писатель” вийшла його повість “Що посієш...”, яку гідно оцінила як вітчизняна, так і російська критика. Тепло висловилися, зокрема, про цей твір Василь Биков, Віктор Коваленко.
У білоруській серії “Школьная бібліятэка” вийшли дві книжки письменника — “Пригадана повість” і роман “Треба було жити”. Нещодавно дописано останні сторінки другої частини роману-дилогії “Галаброды” — про долю білорусів-переселенців з Бєласточчини, яких змусили покинути по війні обжиту землю й виїхати в західні райони Бєларусі. Болісно, а часто і трагічно складалося їхнє життя на новому місці.